Білий дім в Прип’яті

Місто Прип’ять стало німим свідком того, як життя розділилось на «до» і «після» у квітні 1986 року. На сьогоднішній день його перетворили в місто-музей під відкритим небом. Кожна багатоповерхівка має свою історію, хоч і на вигляд не відрізняються один від одного. Однією з таких домівок є «Білий дім»,  знаходиться в центральній частині міста, на розі проспекту Леніна та вулиці Курчатова (дім 13/34). Цегляна будівля зі вбудованим магазинам «Радуга» користується полярністю серед туристів. Вона є неформальною візитівкою, яка своєю центральною локацією кидається в очі десяткам тисяч приїжджих.

Назву «Білий дім» дали колишні місцеві жителі, тому що в ньому жили цивільні та партійні керівники, також проживало керівництво атомної станції, в тому числі директор ЧАЕС – Віктор Петрович Брюханов. Дім вважали «елітним» - він знаходився в престижній частині міста, більша частина вікон виходила на проспект та центральну площу, звідси відкривався вид на ДК «Енергетик» та готель «Полісся», також парк атракціонів і колесо огляду. Збудований із цегли, а не стандартних панелей будинок мав краще планування квартир. На даху ще збереглися радянські лозунги «Слава партії», «Слава Леніну».

Біля домівки на розі можна сфотографуватись на фоні жовтої телефонної будки, що стала прототипом в кадрах під час зйомок українського телесеріалу «Метелики»,  режисера Віталія Воробйова, який вийшов в 2013 році до 27-ї річниці Чорнобильської катастрофи.

На сьогоднішній день, в «Білий дім» категорично не можна заходити, так як він знаходиться в поганому стані та поступово руйнується.  Проблемою збереження будівлі є хвилі мародерства та вандалів, що розпочались в кінці 1980-х років, коли місто розбирали буквально по частинам.

Під впливом навколишнього середовища пусті будівлі поступово переходять у аварійний стан.  Зокрема, у даному будинку цегляні стіни в глибоких тріщинах, обсипається штукатурка, до нижніх поверхів будинку вода просочується з даху та в зимовий час замерзає, що дає навантаження на несучі опори багатоповерхівки. Останні поверхи почали поступово з’їжджати, а віконні рами випадати, що може понести за собою частину стіни. Місто заростає чорнобилем (полином), який ріс тут і до аварії. Природа невтомно поглинає «Білий дім» - сучасника епохи, яка вже не повернеться.