Невідповідність із серіалом HBO

 «Другий ядерний вибух реактора». Слід розуміти, що така можливість виключена навіть теоретично. Активна зона реактора до того моменту вже не існувала. Гіпотетичний вибух розплавленого палива при змішуванні з водою барботера був би не ядерним, а тепловим.

«Повітря світилося блакитним». Хтось із чиновників називає це «випромінюванням Черенкова». Насправді випромінювання Вавілова - Черенкова - світіння, яке викликається в прозорому середовищі зарядженою часткою, що рухається зі швидкістю, що перевищує фазову швидкість поширення світла в цьому середовищі. Його можна спостерігати, наприклад, у воді пристанційних басейнів, але швидкість світла в повітрі відрізняється від швидкості світла у вакуумі на десяті частки відсотка. Повітря в Прип'яті світитися не могло - воно і не світилося.

«Радіація більше, ніж в Хіросімі». Старший експерт GreenPeace з ядерної енергетики Ян Хаверкамп звернув увагу на факт, що в Хіросімі опромінення людей було викликано прямим впливом радіації, а його доза визначалася віддаленістю від епіцентру вибуху. У Чорнобилі ж «в атмосферу потрапило багато радіоактивних ізотопів, які поширилися по дуже великій території» і впливали на людей протягом тривалого періоду часу. Ключова неточність в тому, що у фільмі йдеться про ядерний вибух, якого в Чорнобилі насправді не було. Ядерний вибух в Хіросімі і тепловий вибух на ЧАЕС - фізично різні і незрівнянні явища.

«Водолази-смертники». Йдеться про Анатолія Ананенко, Бориса Баранова і Валерія Беспалова, які повинні були запобігти загрозі парового вибуху барботера. Згідно з прогнозами, туди могло протекти розплавлене паливо. Імовірність носила гіпотетичний характер, однак вирішено було діяти. Перебуваючи по коліно в радіоактивній воді, зайшли в приміщення, знайшли засувки, без проблем відкрили їх, забезпечивши дренаж води, і успішно повернулися. У реальності ці люди дійсно проявили мужність, але на смерть їх ніхто не посилав. Борис Баранов помер через 20 років після тих подій, а Беспалов і Ананенко живі досі.

 «Падіння гелікоптера». Це дійсно було, але вертоліт впав не від радіації. Це сталася не одразу після вибуху, а в листопаді. Вертоліт впав після того, як зіткнувся з одним з трьох 120-метрових кранів, що використовувалися для будівництва саркофагу.

 «Навкруги ящики з горілкою, і всі п'ють». Нагадаємо, що в ті роки в СРСР якраз розгорталася «лігачовська» кампанія щодо боротьби з пияцтвом: алкоголю не було часом навіть на весіллях. Тим більше його не могло бути в зоні НС, де існувала жорстока заборона на спиртне.

 «Голі шахтарі». Такого не було і бути не могло. Люди розуміли, що головна загроза здоров'ю це радіоактивний пил, попадання якого в легені може завдати смертельне ураження. Всі учасники ліквідації наслідків аварії носили захисний одяг і намагалися не знімати респіратори.